По тихим алеям
у пошуках срібної масті
Холодний блуканець
у темряву ночі ридав
На бруці тих вулиць,
де наші написані казки,
Він сльози свої
у мелодії сну продавав.
А ми пройшли поруч,
не стишивши навіть і слова,
Збайдужілі до неба,
мегафони сердець завели,
Не помітили шибениць,
потягами зминали окови,
Аж поки на вокзалах
ми склом кіптявілим змерли.
Та серця все фонтанять,
все кидаючись в простір. На свічку
Все летить моя мрія,
у польоті втрачає луску...
Подивись у вікно:
твоя світла небесная стрічка
Уже ковзає небом,
набираючи висоту...
2008-2009 р.
