Я не клялася, що не здамся,
Що їм мене не розламати,
Що то м о є одвічне щастя,
Яке захочу відчувати.
Я не казала, що не здійму
Той білий прапор над думками,
А лиш в скупу холодну риму
З душі зніму важезний камінь.
Я не просила руку в поміч, -
В собі стерплю останню втрату.
Нині не можу і не хочу…
А чи зведусь ще? Скаже завтра.