На твір "Нульова заповідь" О.Вєліт
Мальва гортає в долонях скажені ті кулі,
Що розмовляють і плачуть, кричать і шепочуть
Мальва не хоче тих куль, що є сили не хоче...
Кулі летять. Гулі-гулі.
Кулі не сплять, прошивають скуйовджене небо,
Виснуть дірками, лоскочуть, болять і сміються...
Мальвина кава стікає малюнком по блюдцях,
Тим, що ії знати не треба.
“Холодно, холодно, холодно, чуєшь? Ти чуєшь?
Вітри порвали нам крила, кругом лише стіни.
Майже лечу, Я лечу, я лечу, я лечу, я
Знов розпадаюсь на тіні”...
Тіні приходять на крик, осідають на віях,
Пишуть нечитані тексти на білих долонях,
Мальва стискає до болі долонями скроні,
Мальва хіба що не виє.
----
Мальва самотня примара, незгоєний біль.
Тільки квітуча зсередини наче ті терни...
Мальвині крила мов небо - блакитно-химерні
Мальвине небо в тобі.
Blacksymphony, 'rewind'
