Большими надеждами вымерять лето
И всколыхнуть необъятные крылья.
Вернуться туда, где уже с тобой были,
Чтоб дописать тот оставшийся метр
Стихов - барельефом разрозненных мыслей,
Акриловым цветом покрыть их колонны.
Знать, что они станут твёрдою крышей,
Помогут вспомнить, как беззаботны
Мечты… Как изнутри разрывающий пепел,
Что феникса крылья припечатал к земле,
Бывает всеведущ. Помнишь, ты встретил,
Уставшую сказку. Пронёс на спине
Всю верю, надежду, любовь и забвенье…
А я только мерзла до встречи с тобою,
А там, той зимой, я так чуяла лето,
Что снег таял рядом с моею рукою…
В горах, там, где солнце ползёт по макушкам
Ликующих трав, что поднялись с рассветом,
Мы будем едины, раздавая кукушкам
Алмазные сказки про длинное лето…
А знаю що таке ваш абаб.
Макушки-кукушки чудово римуються. Але можна було Трішки напружитись і придумати щось змістовніше не ганяючись за кількістю.
А мої рими замінити на інші просто неможливо за змістом. Тай не треба.
Хельга Ластівка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ніхто не ганявся за кількістю...Тут тільки відповідність змісту і передача саме того, чого ми хотіли. Дякую за ваші зауваження.
Хельга Ластівка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пане Корвін, тут було використане перехресне римування *абаб*. А те, до чого ви причепилися, - взагалі не відноситься до римованих закінчень. І мені цілком справедливим стає зауваження Жені щодо Ваших рим. Подивіться спершу на них) А потім будете критикувати і насміхатися з інших)