* * *
Твої одвічні антитези
Нікому ще не дали ради.
Не можеш і собі зарадить,
Чіпляєшся за гостре лезо.
Обдерши – вкотре! – серце в клапті,
Свою колишеш грішну душу.
Не гасиш ліхтарі – а раптом
Й вночі щось рятувати мусиш?
Ховаєш біль в свою усмішку,
Одверто йдеш на компроміси
Й ховаєшся в своєму ліжку,
Пославши мотлох дня до біса.
А там, в душі, на заднім плані,
Рятуючи від криг депресій,
Життєвих вирів, зречень, пресів,
Живе твоє палке кохання…
я вражений, спасибі за світлий вірш 
