Я Йорик – раб, блазень, скоморох…
Жертва істерик королівських і забав!
Судити блазнів в праві тільки Бог,
Жаль датський монарх цього не знав!
Не знав що я також людина…
І що мені також болить,
Що в мене є одна єдина…
але така коротка мить,
Яку я хотів би прожити,
Так я відчуваю, так як хочу я!
Не кричати кожен день,не скавуліти:
«Король І Данія-моя свята сім*я!»
Не гнути спину перед іноземними послами,
Які не знають труднощів життя…
Перед пихатими зарозумілими ослами,
Не плямувати святість почуття!
І тільки Гамлет візьме пізніш до рук мій череп,
І скаже:«Йорик,бідний, вірний друже мій!»,
А до того часу моя душа вже віднайде свій берег,
Забуде біль,і попіл мрій,
оману перетрощених надій!
16 вересня 2010