Я знаю три слова.
Я їх шепотіла
Коли не з тобою в провалля летіла.
Я їх шепотіла, та в слух не казала,
Бо серце образа велика стискала.
Я знаю три слова.
Я їх не казала нікому із тих,
Що, здавалось, кохала.
Я їх не казала, я їх берегла
Для того, кому все життя віддала б.
Я знаю три слова.
З них перше - опора,
Що дасть собі назву звично й прозоро,
А друге то слово не менш загадкове –
Про того говорить, хто є не тобою,
А третє те слово...А третє те слово...
То слово, що в серці є лиш для одного.
Я знаю три слова. Хотіла б сказати:
А що, як не зможеш мене покохати?
А раптом не справжні всі ті сподівання,
А раптом і це не єдине кохання,
А раптом є доля, що поруч гуляє,
А раптом є ті, що нас двох десь кохають.
А раптом...
Можливо...
Все ж слова три знаю.
Та вимовлю з них лише два:
„Я ... кохаю”.
03.08.2004
P.S: дякую Борисовні за корекцію та допомогу.
Еріко, мабуть у спішці, занесла у текст прикрі помилки, виправьте, докі ще не всі познайомилися з твором.
"собы" - СОБІ; "зхможеш" - зможеш.
Я й сама в запалі нерідко забуваю вичитати вірш.
