|
Все йде до того - це друзі суїцид,
Вже добровільно самі себе бичуємо,
Зап’ястя плачуть кров’ю, сліди від бритв,
Петля на шиї все тугіше, зашморгу не чуємо.
Отож я починаю ваш літературний ранок,
Який так поступово переходитиме в вечір,
Вікна, щоби не було протягів з попід фіранок
Закрийте двері, щоби не було шляхів до втечі.
Живемо ж тільки двічі, на більше нема права,
Хочу устигнути усе і то найбільше.
Ну що ж моя Вкраїно, твоїм героям буде слава,
Пошана пращурам рядка римованого віршем.
У тиші серця мого стукіт лава, останній бій вели упівці,
Моїм словам нема кайданів, я не пристосовуюсь
І не важливо хто загарбники є росіяни або німці,
Піднімемось з колін і буде сильна знову Русь.
Така як і раніше, скликаймо товариство нове віче
На боротьбу проти загарбників панів,
Це добре, ви починаєте захоплюватись моїм спічем,
Вже зерно правди бачите серед усих цих слів.
А я ж потону в морі полум’я й народжуся як фенікс,
Свободу не спинити, не зламати Христа,
Мої всі цілі потраплятимуть в призначені мішені,
Вже 25 відсотків кроків я своїх зробив зі ста.
А там ще бачите, робити, значить я потрібний
Своїй державі, я цієї землі кращий син,
Свого народу я пошани справді гідний,
Такий у світі всесвіту цього лише один.
Аж жижки сіпає, так хочу щастя цій моїй країні,
Чому не хочете як я цього, живете холодцем?
Як гімн лунає деякі мовчать й не кажуть: Слава Україні,
Даю їм ручку, а вони і далі життя пишуть олівцем.
Свого ж народу правди силу я не дам уже спинити,
Не буде вирізана кацапами моя Казань,
Історія ця не повториться, не зможете Ісуса ви убити,
Щоби зненацька вже не вийшло, першим ворога браму тарань.
І отже більше мужності і більше гордості - це зараз головне,
На моїй планеті буде все по-чесному, чесно;
Так було повсякчас, погане завжди зникне і мине,
Я вже оголосив про твій прихід народів весно.
В той час із нас усіх лише найкращі стануть першими,
В моєму серці буде жити мій Донбас,
Звідси піднімуться П’ємонтом мої звершення,
Я є усе і я є кожен з вас.
Моя дорога і мій шлях показаний,
На мапі світу нове переселення народів душ,
Рядки мої будуть для вас дороговказами,
Малює новий шлях пером і пензлем тільки моя туш.
Така вона моя складна і нескладна ця математика,
Геометрія паперу різнокольорових рими слів,
Та вас не переконують стигми цього стигматика,
Під вечір знову худоба вся рветься у брудний хлів.
Можливо вкотре я і перебільшую і це гіпербола,
Як хети, хати воювали і їх велична столиця Хатуся,
Скажіть, звідки душа моя натхнення так начерпала,
Насправді я не поганий й лише словами злюся.
Піймав, зловив удачу за хвоста а в неї американська
Мрія, красиве та холодне її серце не розтопити мені лід,
Стоїть майже як під кутом мій…(пі…) вежа пізанська,
Але колись впаде розбите марення і цей останній світ.
Погляньте, може хтось побачить в цьому для себе користі,
Я подихом малюю у небо усі ваші сліди,
Вони у хмарах такі водою незвично пористі,
У сонця світлі променями ти ніколи не спиняйся, іди до мети.
9-10.9.2010
ID:
215667
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 12.10.2010 14:50:45
© дата внесення змiн: 12.10.2010 14:50:45
автор: КРІПАКОС
Вкажіть причину вашої скарги
|
