Я збудувала мрію і посилила в ній тебе...
Солодку надію,їй віддала усю себе...
Прагнула до неї і забувала за усіх.
Від реалій тікала,іще солодчим став гріх!
Я чекала з надією,я чекала щодня.
Звала ночами і ранками,а її все нема.
День за днем проживала я,ніч у ніч не спала.
Плекала в собі надію я і долю до себе звала.
Здійснилась,реальністю стала,та щось у ній не те...
Чи те,що добилась свого чи те,що здурила себе
Ти прагни,та не спіши долю,бо в кожнього своя пора
Прийде і до тебе те щасття і мрія здійсниться й твоя!
