Нашіптує муза тихо на вушко, -
Й ловить у вітрі крилаті слова.
Це сповіді сила ота непорушна,
У літерах сонця вона ожива.
Написані долею сни для поета,
Від подихів часу серце бринить!
Від предків є в нас і альфа і бета,
А Бог подарує ще й завтрашню мить!