Осінь...На мене ця пора року навіює ностальгію...Так загадково і романтично вабить за собою...огортає золотим покривалом нездійснених мрій і зачаровує казковим "завтра"...та я не знаю про нього нічого,тільки те,що воно обов'язково прийде,та не для всіх,може і не для мене...,я і не хочу"завтра",якщо поруч не буде тебе!
Я плачу за тобою із цим теплим оссіннім дощем,я лечу за тобою із цим нестримним вітром,я засинаю із тобою з першою зорею на небесах і просинаюся із останньою,я зігріваю тебе із цими гарячими проміннями сонця і пронизую першим холодом до нестримного...Я живу тобою,я у тобі,я осінь,яка приходить,коли її не прагнеш,бо вона різна-то холодна,а то й гаряча,та це її природа...Вона як любов...
