Туманів молоко густе
п'є вечір в тиші.
І той туман росте, росте,
і тишу кришить...
Немов окрайця сухаря -
упали крихти.
І місяць в хмарах десь захряс -
не видко.
Старий-старий з-за темних хмар -
насилу виповз.
Із снігу і болота фарш -
в зими на випас.
Темніє лісу гребінець,
що ніч всю чеше
півнів веселість - хай їм грець!
Собаки брешуть.
Підсліпуваті ліхтарі
туман просіють.
На світло їх - з усіх сторін
кленова сірість.
І це зима? А де ж мороз?
А сніжна хуга?
Промок під мжичкою? Артроз
і нежить вдруге?
Грипує дід - старий уже...
Яка в нім сила?
Зимі упала на кліше
осінні сирість.
І видруковує вона
туманів профіль -
не візерунки на вікні
чи сонця трохи.
"Зимі упала на кліше
осінні сирість.
І видруковує вона
туманів профіль" - ви якимось чином пов'язані з поліграфією? Звідки така образність?
Omega відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ані найменшим чином. Взагалі, все життя знала тільки одну роботу в соцзабезі, а літ. освіта закінчилася в 10-у класі сільської школи. За відгуки дуже вдячна.
, гарний вірш 
