!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!...........
РРАЗ!!!!!.........
Різкий вдих…………
Ковток повітря………………. Так!!!!!..........
СПОХВАТИЛАСЯ/РОЗКРИЛА/ОЧІ……….ПРИЙШЛА/ДО/ТЯМИ…..
ЗАБИЛОСЬ/СЕРЦЕ/ПО/ВЕНАХ/ПО/НАЙМЕНШИХ/КАПІЛЯРАХ/ЗНОВ/ПОБІГЛА/ГАРЯЧА/КРОВ/ДОСЯГАЮЧИ/КОЖНОЇ/КЛІТИНИ/ТІЛА………….
Наче після клінічної смерті….
Де я?!!!...Хто я?!... Що зі мною трапилось?!....
Байдуже, головне, що я повернулась до життя…
По тілу розлилося тепло….
Жадібно хапаю повітря, наче боюся знов перестати дихати… А дихати так легко, так добре…
Знову відчула своє тіло… Невпевнений порух пальцями… Рукою…
Пити…. Нестримно хочу пити…
Від світла,що так яскраво світило, примружила очі… А вже ж встигла звикнути до темрями…
Господи….
Все позаду….Закрила очі і з полегшенням зітхнула…. Я жива.
Завжди вважала, що таке може трапитись будь з ким, та тільки не зі мною. Ні-ні!.. Ні в якому випадку. В принципі.
Така наша людська логіка.
Тепер не зарікатимусь. Ніколи…
Чорт, я знову роблю те саме. Зарікаюсь не зарікатись… Якась плутанина в голові.
Ще не відійшла просто… Нічого, скоро мине.
Думки починають приводитися до ладу. Я посміхнулася і… зрозуміла, що хочу жити. Так, як ще ніколи раніше. Всім бідам на зло, всім смертям на зло.
Я хочу жити…
Бачити знову, як сходить сонце і радіти кожній секунді… Кожній дрібниці.
Жити.
Так дивно…Це ніби прокинутися після страшного сну…. Уявляєте, так?... Ото воно….
А тоді ще чомусь почати дивитись на все по-новому. Ніби вперше.
То був наче постріл в скроню. Постріл, який повернув до життя. І перевернув усе.
Парадокс.
Життя змінилось. Пішов необоротний процес…………………………………………………………………………………………….
Новий відлік часу. Нова епоха.
Інший вимір……. А то була чорна діра.
І я тепер інша. Я все сприймаю по-іншому.
Вже чомусь не турбують банальні буденні питання. Навіщо? Чому? Як?....А хто ми є – питання лише часу.
Все навколо відбувається наче вперше і востаннє водночас. Я ніколи не зможу цього пояснити.
Але мені так добре……
Тепер для мене є дві найважливіші речі в цьому світі...
Любов і ЙОГО посмішка.
А ВИ закохувались з першого погляду?.... (с)
пам"ятаю як читаючи останній рядок вперше, пережив ті ж (хоча і в мікроскопічному варіанті) емоції і думки, що були описані у всьому творі.. безмежно шикарно!
