Видерсь Ведмідь на трибуну
І давай ревіть:
«Демократія поможе
В лісі нам прожить!»
«Демократія! Ура!!!» -
Підхопив весь ліс.
«Зачекайте, - хитро мовив
Обережний Лис,
Хто така, ця гарна тьотя?
Де вона живе?
І кого вона, звиняйте,
За обідом жере?
«Як жере? – ревнув Бурмило –
Хто таке сказав?
Демократія – свобода,
Буш мені писав…»
« Ой, свобода, то свобода…
Тільки в чім тут суть?
Що? Зайці до мого столу
Всі самі прийдуть?
Здеруть шкури й на тарілку
Полізуть той час?
Ой, не буде так ніколи
У лісі у нас!»
«Ви говорите брутально,
Тільки про своє.
А на світі, зрозумійте,
Інші справи є.»
«Так, так, так! – кричить Сорока,
Треба всіх навчить
Лиш по-нашому, лісному
Чітко говорить.
Хай стрекочуть всі, як треба,
А не врізнобій.
Іншомовним – заборона,
Діалектам – бій!
Наша мова – солов’їна!
А все інше – ґвалт!
Може хтось другої думки?
«Так, Сороко, так!»
«Стійте, стійте, - каже Білка, -
Як тоді нам буть?
Наші діти до Сороки
Хай в науку йдуть?
Що ж то буде, звірі добрі?
Вони ж не птахи…
І до того ж, у Сороки
Дурнії смаки.
Ну чого вона навчить їх?
Куди поведе?
Будуть голосно кричати,
Коли хтось іде?
Чи є час нам на цю справу?
Зима на хвості…
Треба готувать запаси
І жири товсті…
Працювати, працювати,
Ніколи гулять.
Хай танцюють і святкують
Ті, хто взимку сплять.
Що їм безтурботним треба?!
Ліг собі и зимуй!
А нам-неборакам краще –
Більше заготуй!»
Білки, їжаки і миші
Розбрелись мерщій.
Їм турбот і без майдану
Вистачить до зим.
Березень 2005 р.