Життя таке коротке в нашому путі
І ми його стараємось убити,
Не раз нас кидало в страшному каятті,
Не раз ми пробуєм усе вхопити.
Не раз ми кидаєм себе у сон,
Шукаєм щастя збоку спозаранку,
Хтось творить істинно новий музон,
А хтось любов цілує тихо зранку.
Життя ж коротке, істинно святим
Не буде той, хто лиш марнує часом
Свої роки. Хтось буде ще крутим,
А хтось в окопах залізає в лази.
Лиш я лишаюсь жити як і жив,
Творю нові вірші і принагідно
Працюю в Раді й радий, що прожив
Усі роки тримаючись у вірі гідно.
І залишаюсь відданим своїм віршам,
Шукаю музу музу дику, ніжну, рідну,
Достойний звіт перЕд Всевишнім здам
Та радісно до Вирію полину.
13.11.2010 року Львів
І залишаюсь відданим своїм віршам,
Шукаю музу музу дику, ніжну, рідну,
Достойний звіт перЕд Всевишнім здам
Та радісно до Вирію полину.
Бо усі ми звітуватимемо лишень перед Всевишнім!
jaryj відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"А хтось любов цілує тихо зранку." Здавалось би, прості частовживані слова, а скільки в них глибокого змісту... Дорослий, пересипаний досвідом гарний вірш. З наступаючими святами Вас!!!
jaryj відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вибачте, коментувати важко. Я б взагалі не стала це робити, якби не прочитала, що ви ще й працююєте в Раді ( чи не в Верховній бува?). Хоча мене, просту смертну, здивувати чимось важко. Але буває...
jaryj відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00