Ранок тихо опускався та й на синії вершини,
Сонце щедро розкидало білий світ на полонини,
Зі холодної країни вівчарів під звук трембіти
Золоте світило миттю оживляло сині квіти
Дощ пройшов напередодні і гуділи пишні трави,
І маржинка при долині смакувала ті оттави,
Перешіптувались гори, заспівали дрібні птахи,
Оглядали Чорногору, та й шмигали по комахи
Шум потоку під горою заглушав пташиний гомін,
А смереки ся хитали, вітер віяв.. тихий спомин...
Ліс прокинувся..зелений, повний спокою і моху,
Кабани все рили землю, прудко! мов кінець епохи...
Клапті світла пробирались між високії дерева,
Доносили теплу звістку прямо зі Святого неба
Сині гори оживали, відчуваючи світанок,
В дивнім краю так проходив ще один чудовий ранок!
!!!!!!!!!На лижі 
