Твоє тіло кольору бронзи і піску,
Витривале, гнучке як лоза…
Твоє тіло кольору бронзи і піску,
Чисте,ніжне,як сльоза…
Твої очі - в нічному небі дві зорі,
Ти маниш мене за собою…
А я давно уже згорів,
Я спалений дотла тобою…
Ти прекрасна і неймовірна,
Дитя гарячої пустелі,
Ти мов жар- гаряча і нестримна,
Дика квітка біля підніжжя скелі.
Ти як хвиля ніжна…
Ніжна, але бунтівлива
Ти,як вітер,незалежна,вільна,
Інколи мінлива….
Твій танець-колодязь безкінечної ніжності,
Він- наче шалений ураган.
Танець невичерпної пристрасті,
Небезпечний гострий ятаган.
Рухи стегон вверх і вниз,
Хвилеподібні рухи живота…
Рухи стегон вверх і вниз,
Я розумію:ти ще досі та...
…Ти та, якою ти була,
Світла і безкінечно ніжна…
Ти – та, якою ти була,
Прекрасна і водночас грішна.
Ти починаєш свій танець повільно,
Поступово пришвидшуєш ритм,
Лише в танці ти відчуваєш себе вільно,
П*янка і невловима,як дим.
6-7 березня 2010
