Хочеться здатись. Вписати - The end
На долю правди, на зайвий момент
того, що було осіннього літа
того, чим була ця зрада зігріта...
Хочеться здатись. Побути слабкою.
Кричати над містом сліпою луною,
Аж поки застигнути вітром у трунку...
На твоїх устах затремтіть поцілунком...
Не своїми губами, лиш повітрям між ними -
Твоїми воротами і ще чужими...
І дати розряд, щоб ніхто не спинився,
Стягнути докупи в капкан. Розрядився
Небесний айфон, от всі разом у щасті
Набрати б Андрія і дзенькнути Насті...
Забутись у їх сміхотуньках і правді...
і може тебе і не було насправді...