Давай поринемо з тобою в божевілля -
Це наша втеча від усього.
Давай ми спробуємо вільно
Дійти в житті до головного.
Очистим душі свої болем,
Таким, щоб втратити свідомість.
Коли ж прокинемось, ніколи
Не чутимо свою ми совість.
Навіщо нам вона потрібна?
Поганого ми не зробили.
Нам просто божевілля - рідна
Домівка. Вікна в ній розбили
Вітри скажені, наші друзі, -
Нам з розуму зійти допомогли.
Жили до цього ми в напрузі,
Але позбавитись змогли
Всіх хвилювань, що досить крові
Із наших тіл палких пили...
Так, божевільні ми! Любові
Ми все без жалю віддали.