З коханням в серці вийду з дому
В душі надію збережу
Закрию двері за собою
З промінням сонячним піду
Дарую радість крок зробивши
Дарую щастя просто так
Не вимагаю нагороди
Частенько чую-він чудак
Говорять люди що я ангел
Скажу відверто-демон я
Слова вивожу на папері
Вони і є моя сім’я
І це не може скажуть бути
Щоб демон щастя дарував
У цьому світі все можливо
Бо демон теж колись кохав
Літав у небі бо мав крила
Не помічав чужих турбот
Та доля випадок зробила
Пре подала тяжкий урок
Упав з небес та не розбився
Хоч жити сам він не хотів
Лиш посміхатися втомився
Тоді він демона створив
Своє тепло він роздавав
Ховав глибоко біль в душі
Бо біль він інших забирав
І залишав її собі
Минає день,згасає світло
Не зупинить годинник днів
Приходить старість не помітно
Мабуть він сам цього хотів
Скарб не сховавши десь розтане
Його не будуть помічати
Хоч і не привид,невидимка
Навіщо так? В кого спитати!
І відчуття що день, так дивно
Що ти живеш не наче в сні
Немає кольору навколо
Лише сіренькі одні дні
Твоя душа літати хоче
А тіло тягне до землі
І вже ніхто не допоможе
Бо це реально,а не в сні
В віконце тихо поглядаєш
За ним вирує десь життя
А сам повільно помираєш
Назад не маєш вороття
Повільно кров качає серце
Відчути можеш його стук
І в сто і в двадцять літ як вперше
Не вистачає ніжних рук.
