- Хоч би вмив повіки трохи, а тоді - пив з чашки...
З будуна почув Павлуха гнівний тон Наташки.
- А тобі яка різниця... ти ж не спиш зі мною, -
Наїжачилася знову, гупаєш ногою, -
Доки будеш вже повчати... псуєш нерви зрану...
Ну, давай, цьом-цьом, кицюню... людиною стану!
- Що! Кохання забажалось... от, створіння кляте,
Лиш протре очі, з похмілля, - розводить дебати!
Відтепер, - в іншому місці будеш виступати,
Запевняти, обіцяти, компроміс шукати!
Не встиг він своє гукнути, - випхнула в повітку
І на два замки замкнула... "посадила в клітку" ...
Ошелешений, - в кутку сів... занила печінка, -
Схлипнув з жалю, а чи з гніву: ну, що це за жінка...
Мало в Світі бунтажу ще! Коли ж прийде згода!
Все... з неділі "зав"яжу" вже... як буде погода...
у всьому винна...
Це ця клята погода винна, що у нас стільки алкашів! 
