Вони зустрілися у пеклі
В жагучім пеклі, де війна,
Через секунди в полі бою,
Тепло із серця вирива.
Вони зустрілися на межі,
На межі смерті і життя.
Вона була сумна й красива,
А він боровся, як дитя…
Немов дитя, що в світ приходить
Повітря в груди враз хвата,
Так він боровся зжавши губи,
Хоч відчував вже… помира.
Та ось її тендітні руки,
До ран притискують бинти,
Вуста обвітрені шепочуть,
Не помирай! Живи!Живи!
Живи! Прошу тебе, коханий,
Для нас наступить ще весна…
Солдат з обпаленим обличчям
Останній подих відчува.
Ось зупинилось його серце,
Кроваві змочені бинти
Упали з рук її на землю,
А з вуст зривалося… Живи!
Він не дожив до перемоги,
Весілля в нього не було,
Він не побачив сина очі,
Не обійняв його чоло!