Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Михайло Плосковітов: Старий жебрак. - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ del Consuelo, 12.05.2012 - 22:12
От за що я Вас, Михайле, як автора люблю - так це за вміння не пройти повз, здавалося б, звичайного, буденного, не помітного для суспільства і звернути на те їх увагу! І не аби як, а майстерним художнім словом,сила моралі в якому невичерпна і людяна! У Вас не просто талант, а Боже призначення і право торкатися людських сердець і, зцілюючи, направляти їх на добро!
Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...знайшовся і коментар...та ну ...це Ви захвалюєте мене аж надто...так як я хочу писати - я не зможу писати, для цього треба відповідно вживатися у життя, а я вже давно не можу так...так що здібності мають можливість з'являтися і зникати...примхлива людська обмеженість, мабуть проявляється ... Раїса Гришина, 13.11.2011 - 18:38
Одиночество и нищета-это страшно!Пьяный мат тишину разрывает, Вспоминая невинную мать - Вот беда – уронил дед авоську И согнулся, не в силах поднять. Бедолага упал наклонившись, «Перевес» - на асфальте залег, А бежавшая мимо дворняга, Беспрепятственно села у ног. Проходящие мимо – смотрели, Обходили его стороной, Возмущались, сердились на деда, А потом торопились домой! Ночью - воздух холодный, остывший, Налегал на чужие тела... Дед прижался теснее к собаке - И, счастливый, всплакнул от тепла. Андрій Чернівець, 18.07.2011 - 15:12
такий в тому образі, та й у інших, песимістичний пафос. Складається враження, що вони підбираються автором за його характером чи настроєм. Хоча, десь на фоні,поміж крапель і юрби, зрідка дзенькнуть ліричні мажорики.
Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
..все залежить від мого душевного стану..нікуди від цього не дітися, а мажорики..інколи й такі промінці заходять у гості. дякую за гостини
Микола Верещака, 21.03.2011 - 23:16
Ти молодчина, Михайле! Бач, скількиоплесків заробив! У тебе є природний талант до віршів. Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ДЯКУЮ ВАМ МИКОЛО...НАСПРАВДІ Є БАЖАННЯ, А ТАЛАНТУ НЕ МАЄ.
never, 21.03.2011 - 17:23
талант від Бога юнакущоб красу дарувати світам і читаючи лірику цю своє серце поета дарую лиш вам Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ДЯКУЮ..НЕ КАЖІТЬ ПРО ТАЛАНТ...ПРОСТО ПОДОБАЄТЬСЯ ПИСАТИ.
Оксана Пронюк, 20.03.2011 - 19:08
СИЛЕННО! ПРОФЕСІЙНО! І ДУЖЕ ГЛИБОКО! Можна запитати, а Ви вже маєте видруковану збірку? Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ДЯКУЮ...КРАЩЕ НА ТИ...ЗА ЗБІРКОЮ НЕ ЖЕНУСЬ...ТА Й У НАС ЧАС ТРЕБА НЕ ЛИШЕ ДО ЗБІРКИ ДОРОСТИ, А Й ЩЕ ГРОШЕЙ НА НЕЇ НАШКРЕБТИ...У МЕНЕ Ж ПОКИ НІ ПЕРШОГО НІ ДРУГОГО НЕМАЄ.
Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ЖИТТЄВА...ДЯКУЮ МОЖНА НА ТИ.
Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
вау...ДЯКУЮ ЗА СЛОВА ТА КВІТИ...
Олеся Шевчук, 16.03.2011 - 15:39
Мабуть кожен думає сам за себе - або думає що допоможе хтось інший.
Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
люди давно вже думають за себе, а за інших - рідко хто виявляє як і потребу так і бажання...це вже не робить нас людьми
Олеся Шевчук, 14.03.2011 - 17:28
Читаю і кожному рядочку і слову дивуюся. І хочеться ще і ще читати.Мене вразив вірш. Так стало чомусь його жалко. Хотілось накормити,одягти і дати йому трохи щастя. Молодець Михайло. Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Вам, Олесю...проте чого ми не дамо вже йому - то це щастя
Юля Фінковська, 14.03.2011 - 16:35
а ти вдало перетворюєшся у поетичному плані із романтика-лірика,в розсудливого юнака,молодець))цікаво!! тільки щодо "голубого" я підтримую Тараса Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Зайчику...я не перетворююсь, просто запало декілька моментів і про них захотілося написати...є ще кілька недопрацьованих творів. а "голубі"..хочеться залишити бо "голуби" не хочу викинути - вони тут як символ любові, а старий - один...дякую
Тарас Слобода, 14.03.2011 - 10:10
потрібна тема, що й казати, добре, що Ти не боїшся такі теми висвітлювати, бо може когось та й змусить задуматись. П.С. мене часто переконували, що в українській мові немає такого кольору "голубий", є - "блакитний", але стверджувати точно не буду Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Тарасе! Слово мабуть уже так прижилося в українській що стало повноправно нашим...
|
|
|