Сумно.На дворі сірі будні.
Почався тиждень,а у душі ще п'ятниця..
Сиджу...та немов лечу на крилах,і опиняюся в ліжку,де починається весна.Та все ще сонце світить легко як зимою.
Сірі дні огортають печаль,та стає все краще видно за горизонтом замерзлі ставки,які розцвітають квітами весною.Вони ще хочуть літа,та вона їх огортає своїм ліловим покривалом ..і мов мала дитина засинає.
Світить.Та не сонце.
Темнота огортає кімнату.Страшно.Та вже ранок і знов починається з початку..весна,літо...Та холод і безлисті дерева хочуть позбутися печалі,з легким вітерцем,який тихенько похитує травичку..
Я все бачу...та не очима, а...Легким подихом поринаю у квітучу весну,яка має настати з закінченням літа,коли випаде сніг і почнеться зима.
Та все це лиш сон,який огортає сірий день починаючи зранку четверга і до обіду понеділка.
Знаю......все це лиш ілюзія,яка показує сірі будні у всіх красках весни.
