|
ДАР НЕБЕС.
- Багато часу вже минуло,
Я ж не забув, як все це було.
І дуже добре пам"ятаю,
Як я тоді блукав по гаю.
І у руках тримав прутки,
У кільця скручені такі.
Ходив, шукав, що й сам не знаю,
Та раптом чудо відчуваю.
Неначе струм пробіг в мені,
І аж мурашки по спині,
Бо закрутилися лозинки
Десь біля клена і калинки.
Ось став я заступом копати
І знахідку якусь шукати,
Та на великій глибині
Мав лише сумніви одні.
І раптом вдарив об тверде,
Обличчя стало враз бліде,
Вся кров відлинула у п"яти,
Що можу я ще тут додати.
Із переляку весь тремтів
Та все ж тікати не хотів,
Бо таємниця, як дівчина,
До себе вабить без причини.
Та ось, нарешті, обкопав
І вийняв те, що Бог послав.
Гладенька річ, неначе скринька.
І за вагою, наче динька,
А як відкрити сам не знаю,
Даремно голову ламаю.
Нема ні ручок, ні замка,
Хоч би щілиночка яка!
Протер я зверху, чую звук
І бачу там відбитки рук...
Стояв, дивився та вагався,
А потім наче здогадався...
Вони так вабили, світились,
Мої вагання десь поділись,
Притиск до них долоні рук
І чую знову дивний звук,
А потім голос залунав:
- Знайшов ти те, чого не мав,
Немає тут земних скарбів,
Три речі лиш, щоб ти надів
Й у вічну вирушив дорогу,
Бо так тепер угодно Богу!
Якщо ти добрий чоловік,
Вони тобі подовжать вік.
Якщо ж закритий для добра,
Вік буде як у комара.
Іще повинен я сказати,
Що ти покинеш батька й матір
Й у вічну вирушиш дорогу,
Добро творить угодне Богу.
Ти маєш вибір: "так" чи "ні",
Тепер скажи його мені...
І що ж я вибрав? Як гадаєш?
Так-так, це видно, й ти це знаєш,
Бо скарб увесь той на мені
Вже роки, місяці і дні.
Ці черевики-скороходи
Несуть мене в нові пригоди,
І плащ чудову силу має,
Бо він тримірність замикає.
Тож можеш бути тут і там
За мить, що й не вловити нам.
Лиш треба добре уявляти
І місце подорожі знати.
Ще цю обручку - оберіг
Для тебе певно я беріг.
Бо в цій обручці - дві в одній,
І напис дивний ще на ній,
Що будуть жінка й чоловік
Єдиним тілом весь свій вік.
І матимуть людську подобу
Та в ній божественну оздобу.
Такий, зійшовши із небес
Мав і Господь, коли воскрес.
Являвся ж Він і учням Сам
Закритим всупереч дверям.,
І посоромлений Фома
Знав сумніватися дарма.
І тут вже ніде правди діти,
Нема дверей мені закритих.
Я побував вже, мабуть, всюди
І бачив, як живуть там люди.
В Єгипті бачив піраміди,
В Китаї - дивні краєвиди,
Веселі в Ріо карнавали,
Таких ми зроду ще не знали.
Нью-Йорк, і Лондон, і Париж
Та тільки Київ все ж миліш,
І краще неньки - України
Не бачив я ніде країни.
Юнак замовк, а потім знову
Почав перервану розмову...
.....далі буде...
ID:
254086
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 15.04.2011 22:57:29
© дата внесення змiн: 26.04.2011 08:42:41
автор: Светлейший
Вкажіть причину вашої скарги
|
