Річка що давно вже не тече,
Ліжко у якому тобі холодно,
Ти так хочеш секс з ним мати ще,
Але самовдовольняєшся своїм лиш голодом.
По обіді знову підеш у найближчий магазин,
Взяти щось поїсти і заїсти біль в морозиві,
Думати що він зараз тепер живе один,
Ні, у двох: у нього ж алергія на амброзії.
Він весною подзвонив тобі останній раз,
Коли квіти перші милували твоє око,
Говорив у хвилюванні щось про нас,
І від слів його у тебе груди наливались соком.
Так тобі здалося, але хибна лише мить,
Що спинити час можливо і вернутися в минуле,
І любов твоя самотня більше не летить,
Те найкраще що я мала, з часом все забули.
Вулицями вітру, на шляхах спільних доріг,
Ти ішла додому у своїй міні спідничці,
Чоловічі погляди магнітило до твоїх ніг,
І думки: щаслава та, яка має такі гарні сідниці.
(І думки: щасливий той хто ...... в такі сідниці.)
29.05.2011
