Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ольга Медуниця: Прозорий почерк - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ molfar, 03.07.2011 - 22:09
Інколи воно заворожує, притягує, подобається, але часто - бере в полон...СЛОВО - річ багатогранна. Ольга Медуниця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Погоджуюся з Вами, Мольфаре!Віктор Нагорний, 03.07.2011 - 20:33
Не зачіпай, коли болить,Коли надірванії струни... Тремтять в холодному безлунні, Благають спокою, на мить... Не зачіпай, коли душа Згорить без подиху мовчання, І охолоне зірка рання Його відвертого вірша... Не зачіпай, коли горить! І тільки дотик після болю, Зігріє пагони любов’ю... Лише відчуй потрібну мить. Ольга Медуниця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую!У своєму віршованому експромті-відгуку Ви навмисне чи ненароком висловили підсвідому думку всіх, хто викладає вірші на цьому сайті. Як цікаво читати коментарі!!! Скільки зауважень (нерідко - таких слушних!) дають коментатори! Чим кращий твір - тим більше зауважень, порад, поглядів під різними кутами зору... І що стається з розумними, дотепними, прискіпливими коментаторами, коли коментують їх твори!? О, тоді вони як малі діти відстоюють кожну букву, крапочку, кому, слово, а тим паче зміст - сенс твору. Ідуть на всілякі хитрощі: дозволяють коментувати тільки тим, хто в їх білому списку, або відкривають деякі твори тільки для декого, видаляють твори після обговорення і т.ін. Одним словом: " НЕ ЗАЧІПАЙ!" А Ви праві, що всі пагони (і пагони віршів) зігріються любов'ю. Скільки ж потрібно праці і любові, щоб пагони стали могутніми деревами! |
|
|