Стелиться над рікою і долиною парним молоком туман,
Окутує немов павутинню, огортає пеленою, неначе той обман,
Сади, затихлі з ночі, прокидаються гупанням білих яблук,
Синьобоких сливок, терпких на смак грушок-дичок, об землю: стук-гуп
і ...вітерця рух...
Сонце п’є те молоко парне, ковтає сльози росяні з трави,
Наливає жита життям на полях, чатує на хліба... спалює срібні мости
Між осінню, що йде по горам і долам поміж прірвою часу...
Та літо ще гарцує на білому коні і не сплине так воно передчасно.
То пече у плече , то плаче зливами, купається в озерах
І у ріках... ступає по гарячому піску воно і ховається у горах...
Літо квітне, зеленіє та від буйних вітрів ураз чманіє,
Пташками співає, кольором грає, полином віє, від любові шаленіє...
все таке живе, аж рухається, пахне... гарно! "Літо квітне, зеленіє та від буйних вітрів ураз чманіє,
Пташками співає, в кольорі грає, полином віє, від любові шаленіє..."