У голові безлад…проводжу прибирання!
Посмішку ношу з собою. Вона вирішує усі проблеми…ну хоча просто допомагає про них забути.
Здоровий глузд досі не можу знайти. Хоча іноді він з’являється сам, при чому у дуже не потрібний для цього момент.
Пам'ять усюди. Вона дуже заважає вибрати найнеобхідніше, бо записує геть усе. Укотре намагаюсь її викинути.
Десь грає попсова пісня з 80-х. Треба перемкнути трек. Хоча ні…нехай грає…краще потанцюю.
Сум. Якийсь він несправжній. Напевно, підробка. Коли зламається, то викину. А поки що залишу. Часто підробки набагато якісніші ніж справжній сум…
Кохання та любов покладу на видному місці. Нехай муляють очі. З ними завжди веселіше.
Розлуку як завжди відкладаю подалі. Хоча знаю як боляче вона звалиться на голову з останньої полиці…
Безліч бажань та пристрастей. Одне сміття…Залишу тільки пристрасть писати і бажання танцювати біля ліфту.
Ненависть завжди зі мною. Вони з посмішкою взаємозамінні.
Ранкова кава. У ній напевне і є сенс мого життя.
Безліч рядків обов’язково впорядкую, відокремлюючи їх від чужих цитат.
Якийсь чистий аркуш. Напишу на ньому пам’ятку, щоб не забути завтра знову зробити прибирання…