Сьогодні у ранковому садочку,
Десь у тихому куточку.
Під пожухлим жовтим листям,
Там де повно різних ям.
Куди рідко хтось заходить,
Де пітьма давно вже бродить.
Зненацька там з’явився рух,
Якийся невідомий дух.
Почав листя ворушити, розкидати,
Ловив те, що хотів мати.
Але воно у лапи не давалось,
Ховалось у пітьмі, та огризалось.
І дивні звуки лунали у садку,
Не рик, крик, або ку-ку.
А щось таке не зрозуміле,
Невідоме, але дико озвіріле.
Двірник зайшовши у садок здригнувся,
Почув цей звук, зблід, та озирнувся.
Його цікавість тягнула в тінь кутка,
Але подорож туди нелегка.
Стиснувши мітлу, зробив крок,
Напевне там чекає його рок.
Знайде він там свою кончину,
Він пригадав свою дівчину.
На мить він зупинився,
Від сорому краскою залився.
Гордо вип’ятив груди і попрямував,
У той куток, де дух бешкетував.
Раптом з під ніг здійнялось листя,
І кинулося в обличчя незваного гістя.
Мітла упала з безсильних рук,
Все завмерло, лише тихий стук.
Мітла підскочивши завмерла,
І в очі двірника мов свердла.
Дві чорні цятки, мохната морда,
І поникла постать чоловіка горда.
Із рота вирвався відчаю крик,
У відповідь з-під листя лунав рик.
Двірник назад, упав лежить,
А дух на нього стрілою летить.
Стрибнув на груди і до обличчя,
Двірник вже десь біля узбіччя.
Алея поруч, на ній люди,
Та цей дух вже всюди.
Облизує щоки, та хвостом виляє,
Людину щиро він вітає.
Помітив знов свого хвоста й погнався,
А хвіст у листя знов сховався.
Погнався за ним, а той тікає,
Двірник мітлу вже підіймає.
Чекає на собаку покарання,
За таке нестримане вітання.
ID:
288945
Рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата надходження: 27.10.2011 11:56:37
© дата внесення змiн: 07.11.2011 09:25:57
автор: Линник Анатолій
Вкажіть причину вашої скарги
|
