Коли пройдуть печалі і тривоги,
І все навколо,- наче тихий рай,
В одну зійдуться наші дві дороги,
Й в коханні ми полинемо у даль.
Хай плаче осінь слізними дощами,
Та пісня ллється з вуст п"янких твоїх,
Розлука наша бродить за горами,
Й веде нас щастя в тисячу доріг.
Я прокидаюсь рано на світанні,
Й тобі зриваю квіти у саду,
І так боюсь я втратити кохання,
Бо вже до тебе шляху не знайду.
І я милуюсь чистими очима,
Й страждаю так, коли у них печаль,
Як пережить нам довгу сніжну зиму,
Бо заметілі украдуть кохання рай.
Ти підійдеш до мене тихо-тихо,
І скажеш ніжно:"Милий, не сумуй!
Нас оминуть і горе й чорне лихо,
І лиш любов до себе ти відчуй".
І ти цілуєш, й ніжно обіймаєш -
Ми летимо на крилах наших мрій.
"За що мене ти сильно так кохаєш?"
"Бо знаю я, що Вічність - погляд твій!.."
