Такі різні…..
Він та його відображення у задзеркаллі
Коли Воно там сумувало та налаштовувалось на його лад,
Він, нарядний та гарний, жмурив то одне, то друге око,
Наспівував пісні, але чомусь вони всі звучали навпаки.
Найімовірніше те, що він був самотній до останньої коми,
До останньої крапки
І тільки час минав як завжди,
У одному напрямку,
Ближче до театру дзеркал,
Де головні ролі наші з тобою
Моє сумне Я
Мовчи, мовчи та слухай
Як у шафі тремтить біле літо
Та так пахне скляними дощами,
Що вітер рознесе твоє ім я
На літери
Залишивши тільки один подих
Та задзеркальний погляд
На живому обличчі
Все таке ж сумне, та останнє
І вже пісні
Не такі барвисті, не так схожі на інші
Цей приватний концерт був схожий
На холодний вечірній чай,
А тепер глибоко у дзеркалі за спиною,
За прозорим вікном усміхалась осінь
І тепер сумую Я
Чи я - лише відображання?
згода.... 
саме так 
