Я воюю за сон. Я воюю за спокій.
Вже поранена двічі, але неглибоко.
Я сиджу у окопі й рахую до ста.
Я стріляю, щоб спокій нарешті настав!
Моя муза в тилу і планує здобути
Стратегічні ресурси болю і смути.
Вона думає, творчіть в режимі бліц кріг
Стала сенсом життя. Йдуть бої третій рік.
Моя муза веде позиційну війну!
І допоки стрілятимуть, я не засну.
Я ж для неї солдат, я - пішак і не більше!
Я воюю за спокій, воюю за тишу!
За безхмарність на небі в моїй голові!
Я стріляю! Та знову лежу у траві...
Я чекаю допоки прийде санітар,
Віршем витягне кулю. Муза випустить пар,
Бо про білі знамена не чула вона!
Я - поет і для мене це вічна війна...
своєрідний гімн поета-бунтаря 
