Все як завмерло
між гарячих крапель.
Ранок. Ніч.
І знов світанок.
Досить. Вистачить.
Попереду дороги.
а у Тебе не звикли
ноги
до блукань.
А у Тебе змучились очі
від читань
постійних.
А у Тебе.
Руки. А у Тебе голос
стих.
В напівдні- наполовину повні
вінця.
Нехай ці пальці грають.
а Ти. А все це...
А скоро. Ах як скоро...
і як легко
Ти проспала.
Згорнула. взяла, обійняла.
А Ти.. А все це...
А Весна!
А осінь. Мокра.
Розугрує істерику
охра на іконі.
О, ні.
На лоні осінні конання
в картоні коробки
фарби і вроки.
Допоки?
Доки?
Ще болітиме вина?
а Ти? А все це? А Весна?
