І як ти живеш одиноко?
Сльозу відпустило знов око...
І знову ти гірко ридаєш,
У ніченьку знову страждаєш...
Та вигляни ти у віконце,
На вулиці світить бо сонце.
Так. Світить. Та тільки не гріє,
І вітер холодний там віє.
В кімнаті ж цій лиш пустота
нікого нема - ти одна!
Без сенсу твоє йде життя,
не варта нічого земля
Та встань же! Бо ти ще жива!
І в світі оцім не одна!
Усміхнене твое лице
із разуму сотні зведе!..
