занурююсь
крізь часопростір –
оболонку безміру,
крізь часополе –
Святий Дух –
запас сили тривання всесвіту
волею –
пломенем свідомості –
оболонки душі –
рани,
з якої виривається Бог
вірою –
пломенем Святого Духу,
що прагне нас –
цілковитою раною.
мозок – тіло розуму –
тіла свідомості – тіла душі –
тіла духу – тіла всесилля –
ядра всеєдності всюди завжди.
тіло смертне кожне.
тіло порожнє – барабан пустоти.
і розум у сплячку вкладає
свідомість моя –
когось із верховних
висот чи глибин
кулястого всесвітів безміру.
моя свідомість – згусток світла,
що не перебуває у наві та яві,
а біля, серед.
вістрям свідомості розтинаю яв,
ртуттю перебігаю крізь плівку
у воду нава потойбіч докупи.
я сонце.
волею усвідомлення крізь ніщо
я є точка сили
вістря смерчу потоку
осердя кола богів
будь-де будь-коли
будь-який і будь-скільки.
