Туман развесил за окном
свои картины
И до рассвета молоко
разлил по каплям ныне.
Заполонил меня он всю
и существо моё, и тело...
А я ждала тебя во снах,
Я так хотела
почувствовать дыханье на щеке
и тихий шепот.
Приди скорей с туманом этим,
Почувствуй трепет.
Я расскажу про снегопад,
что скоро будет..
Декабрь скучает за окном
с лицом приблуды..
Оставит слёзы на душе
и грязь на раме...
И почему-то хочется так мне
к тебе губами...
ещё коснуться раз
тем поцелуем страстным.
Туман в виски проник сейчас
звенит любовью властно...
автор: Мазур Наталя
Туман.. http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300372
Туман розвішав за вікном
Свої картини,
Розлив досвітнє молоко
Все до краплини.
Заполонив мене усю,
Моє все тіло,
А я чекала тебе в снах,
Я так хотіла...
Відчути подих на щоці,
І тихий шепіт.
Прийди разом з туманом цим,
Відчуй мій трепет.
Я розповім про снігопад,
Що скоро буде,
Хоч хмурий грудень за вікном
З лицем приблуди
Лишає сльози на душі,
І бруд на рамі...
Чомусь так хочеться мені
Тебе губами
Торкнутися хоча би раз
Палким цілунком...
Туман у скроні проникав
І стукав лунко.