Нестримно заразилась донкіхотством
І з вітряками вже вступать готова в бій,
Хоч певна: справдиться твоє пророцтво:
Мій згасне вогник нездійсненних мрій.
У боротьбі згубилась і спочила.
Ілюзії зламати спробу робиш ти.
Так дивно це: чомусь я вірю щиро,
Що хоч комусь змогла допомогти.
Спасибі, рідний Санчо, вірний друже,
Що заволав:"То не гіганти - вітряки!"
Хоч не йняла цьому я віри дуже,
Та кораблю моєму ти вказав на маяки.
Я неприємно вражена геройством,
Яке супроти волі виставляла напоказ,
А потім називала неподобством,
Шкодуючи і каючись щораз.
