У подіях безславного міста,
серед шуму пустих перемог,
ти постав королем Аметісту
і велично посів на свій трон.
Всі корилися волі твоєї
і дари покладали до ніг,
та чекали нову королеву,
що в гордині яве на поріг...
Ти до шлюбу не брав гордовитих,
не любив середземних принцес,
ти дивився на сумом сповитих,
без прикрас й вельми цінних колець,
ти шукав неймовірну коханку,
що, всміхаючись, сяяла вніч,
соловейков здавалася зранку,
і не знала тобі протиріч...
будував надказкові сюжети,
и поривався шалено жити...
Та байдужа до співу поетів
в твоїм серці жила гордовита...