Я зустріла Тебе, коли серце цього́ не чекало.
Коли душу топтали сніги, заметілі й морози.
Так нечутно відчула і в очі Твої закохалась,
В сірі очі, що містять тривоги, надії і грози.
Кілька щирих листів, що писалися болем і серцем.
Кілька довгих весняних тривожних розмов до світанку.
Я й не зчулась, як мрії осінні із мертвих воскресли
І весну малювали на складках старої фіранки.
Просто серцем й устами торкнулась до сонного щастя,
Пригубила тепло, що окрилює мить найніжнішим.
Кілька слів для життя бережу як Святеє Причастя,
Бо десь завтра зима зробить світ і Тебе холоднішим
Кілька щирих листів, що писалися болем і серцем.
Кілька довгих весняних тривожних розмов до світанку.
Я й не зчулась, як мрії осінні із мертвих воскресли
І весну малювали на складках старої фіранки.
Дуже мило і гарно написано
Весняна Осінь відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я зустріла Тебе, коли серце цього́ не чекало.
Коли душу топтали сніги, заметілі й морози.
Так нечутно відчула і в очі Твої закохалась,
В сірі очі, що містять тривоги, надії і грози.
розумію..і проживаю кожен рядок...трепетливо і ніжно
Весняна Осінь відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я відкрила Вас для себе... Прочитавши перший вірш уже не могла спинитись... Начебто до того довгого блукала по пустелі! А пишу саме під цим віршем через те, що він, так мені здалося, найбільше відкриває вашу поетичну сутність...
Весняна Осінь відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Як приємно читати Ваші емоції, вони торкають, вони живуть, вони заставляють моє серце битися швидше. І Ви праві, цей вірш для мене дуже особливий. Дякую щиро