Нещодавно мене назвали егоїстом через відсутність в мені природного бажання мати дітей, до того ж ця відсутність підкріплена відчуттям Свободи Власного Духу. Що (на погляд того, хто мене таким назвав) лиш підсилює вираз мого «его»! …а що – коли ти в сім’ї та в народженні дітей бачиш рабство! Що – якщо ти не хочеш помножувати систему знищуючу планету та свою особистість, і перш за все – голос своєї Душі! Хіба це егоїзм? Як на мене – то це захист відчуття власної гідності, а не прояв «его»!
Власна гідність та «его» - це дві абсолютно протилежні речі! Перша – це збереження власного істинного «Я» (власної Душі), для подальшого прояву його в повсякденному бутті! Друга – знищення Істинного «Я» оманним – «его»!
…так, я не дам таким чином нове Життя у цей світ – але допоможу стати чистішим і собі і деяким людям! Хоч комусь – та допоможу! В цьому, і тільки в цьому я бачу сенс свого буття! І творчість на цьому цілком свідомо обраному мною шляху – мій головний інструмент.
Нехай пробачать мене мої пращури, батьки…і якщо можливо – Бог! Та життя на те і дано, щоби Жити, а не існувати!
Поскриптум: Прохання кожному хто читатиме цей твір залишити свій коментар - будь якого змісту (чи то в підтримку, чи в противагу їй)! Дуже цікава ваша думка! Заранє Дякую!
Дуже цікава і актуальна тема!
Важко передбачити у своєму житті такі речі, оскільки не лише людина творить своє життя, вона є спів творцем цього життя із Богом і якщо Господь благословляє людину на батьківство, противитися цьому є гріхом, що призводить до духовного падіння чи навіть духовної смерті...
Тому для мене це питання має лише одну відповідь-"Як Бог дасть!"
Інша справа - ситуація з людьми які обрали шлях монахів і не мають стосунків з людьми протилежної статі. Такі люди віддають свої життя Богу і "виключають" свої его задля того щоб Бог через них працював на загальнолюдське духовне благо.
У буддистських монахів при переході навчання і духовної практики від рівня Бджоли до Оленя (на зразок переходу з 1 у 2 клас гуру запитує монаха-"Кого народжує безплідна жінка?"
Як ви думаєте кого?
Ок продовжу свою думку. Якщо нема благословіння на батьківство, людина легше може народжувати Себе справжню, ту що згори...
Мій юний друже, ніщо в цім світі немає такої ваги, як продовження життя. От ти говориш,що хочеш цілком присвятити себе творчості. Благородна ідея, багато митців поступали подібним чином і багато чого досягли, але немає майже жодного, хто в кінці життя не шкодував би за тим. Тебе налякали труднощі батьківства? Хіба птах може жити без дальніх перельотів, хіба паперова квітка може оцінити краплину роси на спраглому стеблі - так і людина не може відчути себе повноправним власником цього великого імені доки не пройде весь земний шлях, як її і належить. То щодо обов"язків. На рахунок творчості - запорукою успішності завжди являлась любов у всіх її проявах. Як же ти збираєшся творити, мій друже, коли хочеш позбавити себе одної з найважливіших її складових. Повір мені, це все одно що частинку себе відірвати і пожбурити в безодню. Я не хочу говорити про ЕГО взагалі, бо вважаю, що участь таких індивідумів у процесі культурного розвитку суспільства протипоказана і не приймаю ніякі гучні слова про самопожертву всерйоз. Треба називати речі своїми іменами - це просто боягузство перед відповідальністю за своє потомство, а боягузів я не поважаю. Ти ще молодий, мій юний друже, раз пробуєш пізнати правду, тому я надіюсь зробиш правильні висновки. З повагою Ігор Федчишин.
Сагайда відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00