Сірі гієни на ниточках,
Крадуться по плиточках,
До твого горла.
І кроплять сльозами,
Душать руками,
Волю гордого орла.
Питань в них немає,
Ніхто не бажає,
Впасти на коліна,
Перед Богом святим,
Але вони плюнуть, і з тим,
Полізуть у свої брудні стіни.
Розітнути плоть,
Всіх різати, колоть,
Будуть навіжені.
І крамольними думками,
Грішать ночами,
Пси скажені.
