На фортеп"яно сумно пісня лилась.
Дзвінкий кришталь розбився об погорду.
Душа,мов птаха в клітці, в струни билась,
Зриваючи крильми нові акорди.
Емоції нахлинули сонатами,
У вікна бились спогадами грішними,
Я лилася дощем на Тебе ранками,
Впадала долі каплями невтішними.
Зривалася метеликом сполохано,
І в вирій журавлем у ніч полинула.
Колись лилася чисто,незіпсовано...
Зірвалася-і знов мене покинула.
Моя любов-мелодія притишена.
Бурхлива і спокійна,не тактована,
Вбивай мене своєю псевдотишею..
Я й так до Тебе узами прикована..