На нашу слабкість - знайдеться сила,
Що вітром дужим зідме вагання
Осліплу вірність зведе в могилу,
Як зводить грудень тепло останнє.
Цинкують дужих у свої лави.
З очей не ллється сльоза червона
Вони вже звикли - і стіни впали?
Ламаючи тіла при цьому
Весінній вітер примчить зі сходу,
Зігріє душі, опилить квіти,
Поверне неньці бувалу вроду...
Й залишить босих дітей глядіти.
На нашу силу знайдеться сила,
Що вітром дужим зідме вагання
Орлину гордість зведе в могилу,
Як зводить грудень тепло останнє.