Десь тиша спить немов кришталь прозора,
і попіл незабутніх міражів.
Десь дощ росить,забутий нами вчора,
а десь зима вкриває всі шляхи.
Десь осінь посипає холодним листям долі,
І сонце вже не гріє закохані серця.
Десь листопад хвилює збентеженим акордом,
У когось в хвилюванні тремтять палкі вуста.
Хтось ще леліє мрії й загадує бажання,
В пориві вниз летючої зорі.
Хтось гріється живим теплом зізнання,
що вже давно горить в чиїсь душі.
Десь хтось схилившись нишком до вікна,
збирає щастя пазли не легкі.
Хтось заблукав в тенетах свого "я",
Хтось відпустив,а хтось спинив...зберіг...
Хтось носить маски,грає різні ролі,
Хтось змалював ввесь світ на полотні.
Хтось вперше зрозуміє присмак болі,
А хтось в комусь побачить цілий світ.