Дванадцятий день весни...
А весен тих - ой, чимало!
Нелегкі були вони,
Та й зараз не краще стало.
В цей день я сумую. Так! -
Що я не в селі, з тобою,
І що полиновий смак
У твого життя напою.
З роками тебе - О, ні! -
Вітати тепер не стану...
Зі старістю?.. Навесні?!
Це якось звучить погано!
І хай тих років - стіна,
Віч-на-віч сама з бідою...
Дивись: надворі - весна!
Зі святом тебе! - З весною!
Нехай принесе весна
Віру, любов, надію,
І в день цей здійснить вона
Твої заповітні мрії !
Бажаю тобі тепла!
Цілую уклінно руки!
Здоровою щоб була! -
Підказують, ось, онуки.
Ваш чудовий вірш-привітання нагадав мені дитинство і юність, бо своїх родителів(це я навмисно так кажу, бо ми маємо не двох батьків, а батька й матір!)я втратила в двадцять(батька) і в двадцять один(матір).Многії літа Вашій дорогій матусі!
Василь Царинюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, пані Віро! Царство небесне Вашим родителям.