А на горі, лиш погляд вверх і крок вперед –ти впав
Летиш,життя проноситься за декілька хвилин
Колись про те,що люди не літають книгу мав
А зараз розумієш,це брехня - як те ,що не гіркий полин
І ніби трохи вже прожив, і спогадів вагон
Здається навіть не на дні,а на роки
Та доля жарт підкинула і це не сон
За ті секуднди все життя переживеш усе таки
А унизу видніється мякий матрас
І тисячі людей кричать болючим криком
А в голові надія про останній шанс
І у тобі лиш сила закричати виском
Це все таки лише хвилини дві життя
І лиш в лікарні розумієш «жити треба»
А те що було до – така дурня,
Але назавжди посланий вже гріх із неба.
