Надворі ранок догорає ,
Майнула ніч , немов у сні .
Віддав тобі частинку серця ,
Лишив частиноньку собі ...
- Твої вуста скажений вихор ,
Твої посмішки чарівні .
Нуртують кров і душу гріють ,
Нектаром в квітці дурмані .
Твій голос ніжний з перезвоном ,
Звучить у серденьку на дні ,
Як дощ у липні полудневий ,
Бентежить радощі земні .
Твоя постава плинь манлива ,
Зваблива квітка в тумані .
Гріху незайманого повна ,
Як в мами мальви в полотні .
Твій погляд милий мед горішній ,
Солодкий досвіток в росі .
Туди заглянув , розчинився ,
Як лист лавровий у вині .
Із губ твоїх напився трунку .
Зібгавши гріх в свої жмені .
...Давно у прірві опинився ,
До біса клопоти земні !
