втікати навпомацки
з цього триклятого міста
немає для мене тут місця
сива голова повисла
на плечах старицьких
люди тварини навколо
чому не заглянеш
в мої очі, ти ж знаєш
морщиння до лоба вплітаєш
стискати це фото до болю
до болю у серці
я всіх пережив
вже кожен спочив
кого я любив
спогади і мерці
це все що у мене зосталось
і памятаю, як нині
губи твої чарівні
намокнувші в білім вині
знов сльози, навіщо згадалось?
випадково спітнувся,
на когось наткнувся
раптовий поштовх в груди
лайливе гарчання в лице
коли ж зрозумієте, люди
прошу в вас прощення за це,
за це, що старий я і кволий,
за це, що за вас воював,
за це, що я немічний, хворий
за це, що себе поховав
