Має метрів п.’ять на зріст,
довгі ноги, плями, хвіст.
Коли шию натягає,
верховіть дерев сягає.
Поїдає залюбки
листя, гілля, колючки…
Вмить язичок півметровий
це зірвати все готовий.
Легко їжу досягти,
а води напитись – ні.
Щоб попала хоч краплина,
мусить стати на коліна.
Чи широко класти ноги,
щоб напитись без підмоги.
Не ляга вночі на бік _
спати стоячи привик.
Довга шия заважає,
як від ворога тікає.
Зате видно звисока
всі маневри хижака.
Між вухами, без проблеми,
ростуть ріжки, мов антени.
Хоч заховані під шкіру,
колять недруга у спину.
З друзями як розмовляє –
кряче, фиркає і чхає,
мукає або храпить,
та не хоче мовчки жить.
Ця тварина проживає
Там, де тепло лиш буває,
де слони та носороги
у саванах топчуть ноги.
А бізони й кенгуру,
зебри й антилопи гну
мирно стадами пасуться
і бігом у даль несуться.
Вже нема підказок більш…
Про жирафа оцей вірш.
Ще раз його перечитай -
тварину цю запам ‘ятай
